Види гострих захворювань

Гострий апендицит. Запалення в стінці червоподібного відростка (апендикса) сліпої кишки. По зовнішніх ознаках хвороби не можна визначити заздалегідь, наскільки він уражений. Біль починається іноді в правій клубовій області, іноді в епігастральній області, потім спускається в праву клубову область. Біль постійна, досить сильна, іноді здобуває переймоподібний характер і періодично підсилюється. Біль супроводжується нудотою й блювотою, особливо на початку захворювання. Біль у животі може слабшати, може зі схваткообразної ставати розлитою. Випорожнення найчастіше не міняються, але зрідка стають рідкими. 

У нормі апендикс перебуває в правій клубовій області. Якщо він прилягає до прямої кишки, то при його запаленні у хворого виникає відчуття, що спорожнювання кишечника принесло б йому полегшення, але після випорожнення все залишається як і раніше, а якщо зробити клізму (чого робити не можна!), біль стане ще сильніше. Якщо апендикс розташований поруч із сечовим міхуром, то можливо прискорене й хворобливе сечовипускання. При важких формах апендициту температура підвищується до 38- 39,5 С. Якщо лягти на лівий бік, біль підсилюється. Якщо легенько підштовхнути рукою черевну стінку ліворуч і знизу від пупка, то біль віддає праворуч. Якщо повільно, але досить глибоко нажати рукою в правої клубовій області, а потім різким рухом забрати руку, то при натисканні хворому не так боляче, як при відпусканні, і, крім того, відчувається деяка напруга м'язів черевного преса в цій області - м'язовий захист.

Гострий перитоніт (запалення очеревини) розвивається, як наслідок поранення кишки, прориву виразки шлунка або апендикса, коли вміст кишкової трубки попадає в черевну порожнину. Біль, спочатку локалізований в місці основного захворювання, стає розлитим по всім животі й дуже інтенсивним, з погіршенням загального стану біль притупляється. Відзначаються нудота й блювота спочатку з'їденою їжею, а потім жовчю, іноді із гнильним запахом. Поступово блювота частішає, що приводить до зневоднювання організму. Хворого мучить спрага, але пити він не може. Такий хворий лежить нерухомо, тому що кожний рух підсилює біль, ноги зігнуті, щоб зменшити напругу м'язів живота. Поступово хворий стає до всього байдужним. Шкіра бліда, із сіруватим і синюватим відтінком, губи запечені, шкіра волога. Пульс до 120 ударів у хвилину, артеріальний тиск знижується. Температура тіла підвищується до 38-39,5 С. При пальпації живота відзначається хворобливість у всіх відділах; м'язовий захист, різко виражений на початку захворювання (живіт як дошка), у більш пізніх стадіях поступово слабшає, живіт здувається, перестають відходити гази, випорожнень немає. У старих симптоми перитоніту виражені слабкіше, у дітей перитоніт протікає більш бурхливо, ніж у дорослих, і частіше стає розлитим.

Гостра кишкова непрохідність виникає від декількох причин. Просвіт кишки може перекриватися скупченням грубої їжі (гороху, сирих бобів і ін.), грудкою глистів, каловими масами при багатоденному запорі. Непрохідність може бути викликана пухлиною, що росте в просвіт кишечника або передавлює його зовні, заворотом петель кишечника й ін. Для всіх видів кишкової непрохідності характерні періодичні переймоподібні болі в животі, відсутність газів і випорожнень, нудота й блювота, спочатку з'їденою їжею, потім жовчю, кишковим вмістом, від чого блювотні маси здобувають вигляд калу. Біль у животі може бути дуже сильним при завороті кишки; при низькій закупорці кишковика біль не буває інтенсивним й блювоти може не бути. Звичайно хворий з кишковою непрохідністю лежить на правому боці або на спині, часто стає на лікті й коліна, тому що ця поза дає деяке полегшення. Чим сильніший біль, тим більше рухове занепокоєння. Температура тіла довго залишається нормальною. Живіт здувається, іноді рівномірно, іноді в якомусь одному відділі. Через якийсь час після початку захворювання розвивається напруга м'язів живота, синюшність шкірних покривів.